Гіпергідроз

“Як потієш?” – часто запитували замість привітання у Стародавньому Римі. Вважалося, що помірне потовиділення є запорукою хорошого здоров’я. Але подібне запитання до людини, яка страждала гіпергідрозом, було б недоречним і сприймалося б щонайменше як знущання.

— Що таке гіпергідроз?

Гіпергідроз – це захворювання, що протікає з надмірним неконтрольованим потовиділенням.
Хворі скаржаться на постійне інтенсивне безпричинне потовиділення в ділянці пахв, долонь або стоп. Нерідко буває, що воно проявляється в усіх трьох зонах або й у суміжних ділянках!

Піт постійно виділяється, стікаючи потічками по тілу, що призводить до постійної вологості кистей рук і стоп. Особливо важким і неприємним для хворого та оточуючих є виділення поту з неприємним запахом (осмідроз), що є результатом приєднання бактеріальної та грибкової флор.

Кожного дня пацієнти втрачають багато часу, щоб зменшити прояви гіпергідрозу. Вони змушені постійно переодягатися, по можливості часто приймати душ, витирати піт, ховати серветки і прокладки під вільним одягом, як правило, темного кольору.

В результаті постійного впливу поту на шкіру можуть виникати подразнення і дерматити. Пацієнти постійно відчувають тривогу і невпевненість у собі, знаходяться у стані депресії.

Хворі на гіпергідроз обмежені у виборі професії, більше того, цей стан негативно впливає на професійну діяльність та кар’єрний ріст. У повсякденному побуті стан підвищеного потовиділення суттєво знижує якість життя.

Згідно з дослідженнями Американської академії дерматології, в США біля 3% населення страждають вираженим первинним гіпергідрозом. В Україні подібних підрахунків немає, але хворих, на жаль, не менше. Якщо провести перерахунок на кількість жителів України, то бачимо, що біля 1,5 млн. людей страждають первинним гіпергідрозом. Кількість вражаюча.

Розрізняють два види гіпергідрозу: первинний гіпергідроз, або його ще називають ідіопатичним, безпричинним, і вторинний гіпергідроз. Вторинний гіпергідроз – це стан, в основі якого лежить захворювання, що може супроводжуватись підвищеним потовиділенням (цукровий діабет, гіпертиреоз, туберкульоз, інсульт тощо).

Гіпергідроз також поділяють на локальний і генералізований. Локальний гіпергідроз проявляється, як правило, надмірним потовиділенням у ділянці пахв, долонь і стоп. Генералізований гіпергідроз може проявлятись у будь-якій ділянці тіла і, як правило, є симптомом якогось основного захворювання.

Ми розглядаємо первинний безпричинний локальний гіпергідроз. Досліджено, що в нормі у людини виділяється від 500 до 1 500 мл поту за добу. При гіпергідрозі виділяється в середньому 1 500 мл поту за годину!

Звідки і яким чином може виділятись така кількість поту? У людини є два типи потових залоз: екринові та апокринові. Апокринові залози розміщені в основному в промежині, пахвах і навколососковій ділянці. З потом вони виділяють феромони, що створюють неповторний запах тіла. Екринові залози розповсюджені по всій поверхні тіла, та їх густина варіює від 600 см2 на долонях і в ділянці пахв та до 60 см2 на спині.

Відомо, що у хворих гіпергідрозом збільшується як кількість залоз на 1 см2, так і об’єм самих залоз.

— Хімічний склад поту:

98-99% – вода, 1-2% – це солі натрію, калію та кальцію, сульфати, фосфати, мідь, марганець, залізо, амінокислоти, холестерин, гормони та інше.

— Чому виникає таке захворювання як первинний гіпергідроз?

На сьогоднішній день відповіді на це запитання сучасна медицина не має. Проте відомо, що більш ніж у 50% пацієнтів подібним захворюванням страждають батьки.

Перші ознаки захворювання можуть виникати з дитинства і різко збільшуватися у підлітковому віці. Поштовхом до його появи можуть бути стресові стани, гормональні перебудови (вагітність, клімакс тощо).